Вершини кохання: сонце і місяць — срібна обручка, покрита білим родієм

Життя як низка картин і подій проходить перед очима. Ранок заступає зміну дня, за ніччю босими ногами тихо ступає світанок. Промені сонця зайчиками гуляють по плечу, немов ніжні пелюстки троянд, що впали на мокрий асфальт. Життя прекрасне, тому що воно дихає, біжить, плаче і сміється.

І особливо прекрасне життя в горах. Ви часто прокидалися в горах, коли білий туман вітає росою і свіжою прохолодою? Коли мокре листя служить вашою стежкою, а світанок скромно ховається за сірою стіною ранкового неба?

Або може, ви бачили засніжені вершини гір через пагорби, коли вранці йшли на роботу? Вершини —  найчистіше і найсвітліше, що є на землі, адже вони знаходяться найближче до небес. І ви теж наближаєтеся до драбини небес, коли опиняєтеся на вершині гори. Повітря стає густішим, захоплюючи ваші легені в полон. Очі очищаються від міських туманів і з радістю приймають в себе сонце і зірки.

Відчуття підкорення вершини так схоже на кохання. Щастя розливається венами; світлі промінчики в очах і м'яке осяяння свідомості. Все просто і прекрасно. Так ви відчуваєте, кохаючи. Краса кожної прожитої миті назавжди знаходить відбиток у вашому серці. Любов —  ось істина, усвідомлюєте ви.

Бути на вершині кохання —  значить наблизитися до небес, підійти впритул до божественного. Коли людина кохає, вона стає величною. Гори кличуть тільки тих, чиї душі їм по зросту. А любов схожа на рідкісну квітку сонячно-фіалкового кольору, —  вона росте на самій вершині гори, і вимагає величезної мужності, що б дістати її.