Венеційська ніч — обручка з білого золота

На вулиці — тепла венеційська ніч. Гірко пахнуть зірки, вони розливають світло на темноволосих дівчат, немов краплі чорної кави на білу скатертину. Ніч огорнула туманом площу Святого Марка, захоплюючи за собою в нескінченний танець любові і молодості.

Вулиці і площі переповнені натовпом, він ледь не валиться в гондоли, які мирно погойдуються в неглибоких каналах. Стрункі мости ледве утримують переодягнених в маскарадні костюми відвідувачів найдавнішого італійського міста. Буквально яблуку немає куди впасти: воно вчепиться в пишну спідницю або гострий чоловічий чобіт.

Маски закривають обличчя і тіні, опущені з-під вій. Очі густіють в соковитому сутінковому тумані, нагадуючи маленькі світлячки у відкритому лісі. Найперші маски використовували не для приховання обличчя, а для створення дистанції і можливості контактувати соціально не рівним. Сьогодні маска — це м'яка загадка форми і образу обличчя, німа чарівність вечірнього танцю.

Собор Святого Марка мирно уткнувся шпилями в плече втомленого неба і злегка перебирає світлими вікнами на кісточках довгих колон. На площі грає скрипаль, він — теж в масці, допомагає зіркам розливати мелодію Баха по лякаюче вузьким провулкам.

Строкаті фарби, яскраві капелюхи і гостроносі черевики розширили маленьке місто аж до фонтанів і величної венеційської опери. А ви разом з коханою людиною п'єте гарячу каву на широкій площі під звуки скрипки, тримаєте в руках яскраво-червоні троянди і спостерігаєте за величним карнавалом.

Кінцева вартість залежить від розміру та ваги