Міжпланетне кохання — подвійний кулон з оксидованого срібла та жовтого золота з позолотою

Найдивовижнішим було те, що збагнути любов, як і збагнути масштаби Всесвіту, нереально. Виміряти свої почутття, як і охопити відстані до планет, було цілковито безглуздою ідеєю для людини, яка бачила космос лише на фото і в тобі.

Я відмовляюся стверджувати, що знаю, хто втручається в цей просторово-часовий континуум (що в нього взагалі хтось втручається). Я також відмовляюся стверджувати, що існує більше за одну реальність. В момент, коли я понад усе хочу любити тебе і любити цей давно божевільний світ, мені байдуже на те, що є правильним, а що ним не є.

Я більше не тримаюсь за те, що залишається за межами моїх почуттів. І якщо колись ми забудемося, як усе не підтверджене чи як усе не припущене, я буду знати, що любив на цій землі. І мене тягнуло до тієї, яка була мені зіркою, сонцем, новою планетою, першовідкривачкою, піднесеною будисткою чи фанатиком-науковцем.

Любов — це першопричина і сила, що тримає планети на своїх орбітах, цілі галактики і нейрони Всесвіту вкупі. Це та сила, що відштовхує магнітом зорі, змушує зі швидкістю світла розлітатися космічним часточкам у різні боки. Найдивовижнішим було те, що Всесвіт розширювався постійно. І постійно розширювалася наша любов. Міжпланетна.

Наш новий кулон «Міжпланетне кохання» — це маніфест почуттів. Він подвійний і, складаючись, утворює зображення Сонячної системи. На оксидованому сріблі зображені 8 планет таким чином, що Марс на одній половинці кулона, а Венера — на іншій. Одне позолочене сонечко на двох, і одна любов на двох в одному кулоні.