Колізей — каблучка з жовтого золота з покриттям чорного родію

Поки стоїть Колізей, буде стояти Рим. Коли він впаде, впаде й Рим, а за ним — і весь світ», — повторюють місцеві жителі, а туристи не перестають захоплюватися масштабністю античного амфітеатру. Він стоїть над часом, бо вміщує його. Нетлінний за задумом, Колізей стає порталом у минуле, і ми, вражені його символічністю, повертаємося на 2 тисячоліття назад, беручи в руки те, що увіковічнює ідеї — золото. 

Туди, де гладіатори помирали в ім’я розваг. Де на межі можливостей зводилася громадина, яка не стрепенулася ні перед кров’ю, ні перед 50-тисячним натовпом збуджених римлян. Туди, де амбіційне рішення імператора Веспасіана зробити амфітеатр, який буде виднітися з будь-якого куточка Рима перетворилося у крик «Хліба і видовищ», що його днями готовий був горлати народ.

Арена смерті, геніальний витвір римських інженерів, впевнене слово Римської імперії про свою могутність — сьогодні ми можемо будь-як називати Колізей. Дев’ять років поспіль тисячі рук зводили те, що стало епіцентром самого життя. Та зовсім не архітектура приваваблювала сюди людей. Кровожерливі ігри, які тоді сприймали за торжественні кликали людей подивитися на бій, який закінчувався і починався знову. В день свого офіційного відкриття на арені Колізею було вбито сотні людей і тисячі тварин. Але гра мала продовжуватися будь-якою ціною, бо вона стала частиною римського суспільства. 

З латинської «колізей» перекладається як колосальний. І ця колосальність у всьому: у революції будівництва, кількості робочої сили, часу та помпезності ідеї. 

Якби в історії спитали, що їй найбільше запам’яталося, вона б точно віднесла у свій список Колізей.

Ця каблучка вражає своєю неочікуваною тендітністю і заворожоючою красою деталей. Арки, всередині яких ще звучить музика перемоги і лавровий вінок, який символізує ту саму перемогу, а також покрите чорним родієм золото — усе притягує до себе погляд. «Колізей» — ювелірна ода великому.