Від лихого слова: ювелірні обереги Kochut

        Традиційні українські прикраси

        Яка різниця між шийними та нагрудними прикрасами?

    Нагрудні прикраси: детальніше про обереги

        Лунниця

        Алатир

    Нашийні прикраси

        Зґарда

    Сережки: різновиди та повір’я

        Вушні прикраси козаків: символізм

Традиційні українські прикраси

Століттями прикраси до одягу змінювались та вдосконалювались народними майстрами, їх вибирали під випадок: на свято — багатший, на кожен день — простіше. Але з’явитись без намиста на вулиці жінка не могла собі дозволити: це все одно, що вийти без одягу.
Наприкінці ХІХ та початку ХХ століть серед українських селян остаточно сформувались найбільш поширені традиційні прикраси: шийні та нагрудні вироби (намисто, салба, дукач, пацьорки, дукати, зґарди, ґердани, силянки та інші), а також вушні прикраси.

Кожна дівчина намагалася зібрати в своїй скриньці якомога більше аксесуарів, і щоб вони були краще, ніж у сусідки. Обновки обов'язково купували до великих свят — Великодня, Різдва. Подібні коштовності збирались поколіннями та передавались у спадок як сімейна реліквія. Іноді вміст тих шкатулок коштувало як пара волів або цілий будинок.

Яка різниця між шийними та нагрудними прикрасами?

Нагрудні прикраси виконували ритуальні та захисні функції, оберігали людину від зурочення та усілякого лиха. Їх носили, безпосередньо, на тілі — хрестики, лунниці, обереги із зображенням алатиру тощо. А ось те, що надягали поверх одягу, слугувало колоритним доповненням до традиційного українського костюму.

Нагрудні прикраси: детальніше про обереги

Лу́нниця — прикраса-оберіг у вигляді півмісяця кінчиками вниз. Лунниця була покликана забезпечити продовження роду, її наділяли властивостями сімейного талісмана, здатними гармонізувати відносини подружжя. Вважалося також, що талісман сприяє спокійному сну, відганяє кошмари, захищає власницю від нічних злих духів. Дарувати лунницю прийнято на перший День народження дівчинки.

Алатир — восьмикутна зірка-хрест, древній символ-оберіг. За однією легендою, алатир (латир, алтар, олтар, вівтар) — це священний «живий камінь», що лежить у Вирії (Раю), на ньому росте Дерево Роду (Життя) і з нього виходять і в ньому сходяться всі дороги. 

Інші назви, що згадуються у різних джерелах:

• • Хрест Сварога

• • Козацький Хрест

• • Око Роду 

• • 8-променевий Коловорот Сварога, «колесо Сварога»

• • священний камінь Вівтар (Латир, Олтар), камінь Алатир

• • 8-променева Ружа (Зоря / Зірка)

• • 8-кутна зірка Святої Української Землі

В українській культурі найчастіше трактується як колорік у вигляді восьми головних циклів: Коляда, Масляна, Великдень, Трійця, Купала, Спасівка, Рожаниці, Діди.

Загалом, цей символ зустрічається у кожному напрямку нашого народного мистецтва — в українських писанках, українській вишивці, народному різьбленні, витинанці тощо.

Нашийні прикраси

Їх носили багато, у кілька шарів. За кількістю нагрудних прикрас можна було визначити, наскільки заможною була їхня власниця. 

Прикраси виготовлялись з бісеру (ґердани, кризи, дармовіси), монет (салби, дукачі), коралів, перламутру та кераміки (наприклад, розписні пацьорки, «баламути»), а також з кольорових металів: з міді, срібла чи золота (наприклад, зґарди чи шелести). 

Зґарда — традиційна гуцульська прикраса культового значення. Її основу складають литі хрестики у два чи три ряди нанизані на шнурок або дротик, в проміжках між ними розташовуються трубочки або спіральки з латуні чи міді. За виглядом, хрести були схожі на наш кулон Гуцульський хрест.

Вперше дівчатам дарували зґарди у віці 6 років з 1 хрестом. На наступні уродини вже дарували парну кількість оберегів, які розміщувались по обидва боки першої. 

У цій прикрасі гармонійно поєднується язичництво та християнство — хрестики з металу та різні орнаменти.

Сережки: різновиди та повір’я

Сережки — це один з найдавніших видів традиційних прикрас. Вони збереглися у набагато меншій кількості, ніж намисто чи інші нагрудні прикраси.

В українських сережках виділяють кілька характерних типів:

• • сережки «змійки» без підвісок - називаються так через стилізовану голову гадюки біля замку;

• • сережки зі щитками та підвісками - досить великі та декоровані вставками зі скла, каміння, бісеру, у них читається складний орнамент;

• • сережки з плоскими геометричними підвісками;

• • сережки у формі півмісяця;

• • «дуті» сережки.

На той час вушка дівчаткам проколювали у досить ранньому віці, часто починаючи з двох років. Для цього використовували тонкі гострі сережки, які залишалися до заживання ранки. Діти носили переважно мідні сережки, дівчата та поважні молодиці здебільшого срібні, позолочені чи золоті, все залежало від майнового статусу родини. 

З цією прикрасою пов'язано досить багато різних народних повір'їв: 

• • люди вірили, що носіння сережок допомагало знімати головний біль; 

• • у першу шлюбну ніч наречена мала обов'язково знімати прикрасу;

•  • під час трауру чи посту жінки вдягали скромні сережки у формі кільця; 

• • загубити сережки вважалося дурним знаком, це віщувало нещастя.

Вушні прикраси козаків: символізм

За картинами, що зображують козаків, можна зрозуміти, що сережки в давні часи вважалися не тільки жіночим аксесуаром. Срібна сережка у вигляді півмісяця — традиційний козацький атрибут, символ вільної людини. 

Носити сережку у вусі сміливим козакам диктував далеко не стиль, а військовий звичай. Але, згідно козачому статуту, надягати прикрасу дозволялося не всім. Тих, у кого воно було, по можливості намагалися берегти.

Про що розповідала така прикраса? Все залежало від того, в якому вусі воїн носив сережку:

• • у лівому — вказувала, що козак один син у матері;

• • у правому  — сигналізувала, що чоловік є останнім представником в своєму роду;

• • в обох  — знак, що козак єдина дитина у батьків.

Згідно з історичними замітками, срібна сережка була незамінною річчю в поході. З її допомогою козаки знезаражували воду, якщо доводилося пити з невідомого джерела. 

Нам радісно, що давно забуті образи сьогодні знову набирають популярності. Нам радісно, що дедалі більше говорять про цінність знахідок, історій та звичаїв, про те, що плекати цю громадну спадщину - це і є нашим обов'язком. Про те, що наші традиції та культура - це те, що має бути головним трендом країни!

Пам'ятайте свої корені, підтримуйте українське, носіть Kochut ;)