Сингулярність — срібна каблучка з наплавленням жовтого золота

«... не можна Всесвіт ні виміряти, ні обчислити, не зрозумівши при цьому, що сам ти нескінченно самотній.» © Рей Бредбері

А чи можна залишатися самотнім в нескінченності? Чи бувають години та хвилини у вічності? Чи стискається простір у відкритому космосі?

Можливо, початок — це ілюзія. І немає ніякої роздільної смуги між минулим і майбутнім. Навіть зараз її немає. Спробуйте в цю саму секунду розділити в своїй голові минуле і майбутнє. І ви опинитеся тільки в сьогоденні. Ви не зможете схопити пальцями нитку, яка пов’язує вашу минулий тиждень і завтрашній день. А тепер уявіть, що в Галактиці є мільйони часових і просторових проміжків.

На їхньому контрапункті 13,7 мільярдів років тому з’явився наш Всесвіт.

Все почалося з маленької гарячої точки з величезною щільністю, яка раптово вибухнула і почала розширюватися з величезною швидкістю. За частку секунди космос збільшився в 1050 разів, і Всесвіт перетворився на величезний гарячий котлован з мільярдами частинок.

Через хвилину Всесвіт перетворився в туман, а через 300 тисяч років його температура знизилася до 10 тисяч градусів Цельсія. Ще один мільярд років — і температура вже сягає — 200 градусів, а з гігантських хмар починають з’являтися галактики, зірки і планети.

Точка «голої» сингулярності — найважливіший момент у житті Всесвіту. Чому це сталося — невідомо. Як ця скромна точка поламала всі закони відомої нам фізики — теж невідомо.

Не питайте «чому», запитуйте «що». І ми відповімо — срібна каблучка «Сингулярність», покрита наплавленням з жовтого золота.