Лісовий синапс — каблучка з оксидованого срібла з шпінеллю
Довідка
У лісі людина починає розуміти красу природи. Не просто бачити її через вікно поїзда, а відчувати кожною клітинкою свого тіла.
Руки ловлять легкий аромат квітів. Під ногами — хрусткі листя. Над головою — спів птахів і усміхнене небо. У лісі людина починає розуміти свою сутність. Для неї відкриваються нові грані реальності, новий змісту руху і буття.
У лісі ми завжди закохані. Тому що предмет нашої любові — саме життя.
У лісі ми починаємо довіряти собі. Не ховати свої відчуття за сотнею масок, за товстими шарами щоденного сприйняття і рутинних дій, а дійсно бачити, чути, бути. У лісі приходить усвідомлення того, що людина — це не просто існування. Людина — це реальність, створена в свідомості Творця.
У лісі ми починаємо дивитися на світ інакше. Міста і телевізори більше не закривають нас від нас самих. Ми більше не ховаємося. Ми більше не втікаємо і не приховуємо почуття за швидкими розмовами і стаканчиками з ранковою кавою. Ми живі, ми реальні, ми усвідомлені. І завжди будемо такими.
Наш сайт використовує файли Cookie. Переглядаючи його ви погоджуєтеся з нашою політикою конфіденційності.