Два світи — каблучка з оксидованого срібла

«Якими б високими не були хмарочоси, вони ніколи не зрівняються із могутністю і величчю гір». 

Я балансував між двома кардинально різними площинами. Весь робочий тиждень ходив по землі і мріяв, як скоро ковзатиму по небу. Гори. Вони були в мені ще до народження. Генетично закладені, як місце призначення мого серця. Не питайте в людини, чому вона так любить гори. Бо її душа літає між двох світів.

Скелі зберігають мої сліди. Їм байдуже, який я і чого досягнув. На побаченнях з ними, я відчуваю себе повністю прийнятим і вільним. Де мій дім? Там, внизу, де з крану тече несмачна вода. Чи тут, де піняться могутні водоспади. 

Які ми кардинально різні у цих світах. В одному нам ще так багато треба довести, а в іншому — нам взагалі нічого не треба. Не знаю, страшно це чи ні, але другий світ прекрасно живе і без нас. До нього так само приходять весна і зима. Він росте і цвіте. Мовчить найгарнішими зірками і дихає найчистішим повітрям. 

Їх зустріч неможлива. Як тільки один поглине іншого, історія зостанеться без найкрасивіших кадрів, і, може, єдиних справжніх почуттів. Будуючи, ми розкололи цей світ навпіл. І тепер носимо його частинки у своєму спраглому серці, шукаючи гармонію. І як птахи, мчимося між ними.

У неймовірно деталізованій каблучці «Два світи» застигла срібна історія, довжиною у вічність. 

P.S. Ця робота — переможець в конкурсі «Найкращий ескіз», який ми проводили весною 2020 року.