Заквітчана — каблучка з жовтого золота з діамантами

Чуєш, кохана?

Снився мені сон... 

Я був в якомусь дивному краї... Де біляві хмари торкаються верхівки лісу.

Де вітер бере тепло літнього сонця і розносить усюди на багряних крилах.

Є там озеро посеред лісу, куди багате небесне світило щовечора ховає у темну глибінь своє золото. Очерет, стоячи по коліна у воді, перешіптується з вітерцем. 

А на березі розсипана роса, як діаманти.

По ним русалки танцюють, в лісових коронах-вінках, що сплетені з буйних трав. 

І була серед них найгарніша, наймиліша. Заквітчана. 

Чуєш?... Русалонько моя заквітчана - це ти мені снилась. З тобою в думці засинаю, й у снах приходиш до мене. 

І тепер в кожній квітці я бачу твій звабливий погляд: у тиші полів, в тіні лісовій, на клумбах та в руках закоханого, що поспішає до своєї єдиної -  усюди квіти - очі твої, які нахабно заглядають мені в душу, та ніколи не залишать її байдужою. Вони щедро фарбують моє життя у своє різнобарв'я. Вони усміхаються усіма фарбами веселки, ваблять мене п'янкими ароматами, які нагадують запах твоєї шкіри, бо ти з ними виткана з одних акордів. 

Усе це я не говоритиму тобі ніколи, моя душа лишить собі цю таємницю. Ти лиш зможеш прочитати уривки в моєму погляді та нестерпному бажанні дарувати тобі квіти знов і знов. Щоб ти була заквітчана завжди.

Я так бачу. Я так вирішив.