Лісова гілочка — каблучка з оксидованого срібла та білого золота з смарагдом

Коли ти знаходишся в лісі, ти — частина лісу. Коли ти танцюєш під дощем, ти — частина дощу. Коли прокидаєшся, і ранок захоплює кімнату в полон, ти стаєш частиною ранку.

Ліси є всюди. У наших улюблених Карпатах, у фантастичному Середзем’ї, в Нарнії, в сазі про Мерліна, в магічному світі Хогвартса. Ліси — душа світу, і частина душі людини. Чари лісу — в тому, що він є лабіринтом, що розкриває шлях в темні глибини, і неосяжна пустеля з невідомими змінними, і код, закладений в ДНК цивілізації.

Ліс — не тільки зовні. Всередині у нас теж прихованиний заповідний ліс. У ньому тягнуться до неба паростки почуттів, квіти очікувань, непорушна зрілість стовбурів і крон. Там живуть ельфи і чудовиська. І люди, які змінюють стежки, немов фокусник, що кожен раз змінює сценарій виступу.

І так часто буває в лісах, що вони здаються нам знайомими. Немов легке відчуття дежавю, давній сон, принесений хвилями обривок забутої пісні, золоті вічності минулого дитинства або минулого життя. І всередині виникає таке відчуття, що мільйон років тому точно так само щеміло серце, і хмари, що пливуть над головою, підтверджують це почуття своєї самотньої знайомості.

І цей тисячу разів дивний шлях у лісі. Кілометри найніжнішої тиші, наче вітер пішов зимувати в далекі теплі країни. Обережно пурхають птахи, обираючи гілки собі до смаку. І холодні білі гриби, і лілові дзвіночки на галявинах, і тремтіння осикового листя, і лісові сутінки, і зелена вогкість моху, і світлячки в першій краплі ночі.

У лісі завжди є відповіді. Там завжди можна знайти той самий заповітний шлях. Шлях до себе.

Каблучка «Лісова гілочка». Основа каблучки повністю повторює нашу відому модель «Пташка на гілочці». Тільки в «Лісовій гілочці» на місці пташки причаївся чудовий смарагд. Срібло. оксидування. Гнучка гілочка, яка ідеально повторює контури пальця.