Сила істини — кулон з оксидованого срібла

$465

Під замовлення

Додати в кошик

Купити в 1 клік

Характеристики

Метал:

Срібло 925 проби

Вага:

~ 8,5 г

Покриття:

Оксидування

Розміри:

Висота з вушком — 42,5 мм, ширина — 17, 4 мм

Довідка

+- Оформлення замовлення

Після уточнення і підтвердження всіх деталей Ви надсилаєте нам передплату у розмірі 50% і ми розпочинаємо виготовлення.

+- Термін виготовлення

Середній час виготовлення прикрас із золота та платини становить 25 робочих днів. Термін виготовлення прикрас зі срібла та поєднання срібло-золото становить 2-3 місяці.

+- Зміна розміру каблучки або обручки

Якщо прикраса була придбана з наявності ми пропонуємо безкоштовну заміну на цю ж модель потрібного Вам розміру, згідно умов обміну та повернення. У всіх інших випадках зміна розміру є платною.

Опис

Бути на стороні правди — це не доля. Правда — це завжди вибір. І якщо ви не знаєте, як правильно вчинити, то сядьте у тиші, послухайте шелест вечірніх зірок і чекайте на відповідь, яка буде чітко відлунювати між рядками знайомих вам уже мелодій.

Щоденно ми обираємо свій шлях. Є велика ймовірність того, що він нікуди не приведе нас, що ми втратимо на цьому шляху більше, ніж мали до того як зробити перший крок. Можливо навіть, що цей шлях зламає нас, а може, ми повернемося з нього іншими людьми чи забудемо себе.

Зрештою, неправильного вибору не існує. Є тільки наслідки, з якими ми готові змиритись. Відповідальність, яку ми здатні взяти на себе. Рішення, за яке ми можемо впевнено відповідати.

Але якщо вже стояти на тому шляху, якщо вже йти по ньому, розбиваючи світанки, немов шатра, то який же тоді сенс у тому, щоб не обирати правду? Щоб опиратися голосу істини, зову серця, підказкам душі? Чи справді є сенс у будь-якому рішенні, яке змушує нас бути не чесними перед собою? Чи дійсно має сенс той шлях, у якому немає серця?

І навіть якби в нас було по дві душі і чотири серця, хіба не були б ми більш справжніми, якби завжди слухали голос правди?

Чи справді ми повинні вірити в те, що істина комусь недоступна? Чи може, вона — той самий голос, що лунає так чітко і ясно, коли ми залишаємося наодинці з собою? Чи може, саме її голос ми чуємо у чорно-білих сновидіннях, коли немає жодних бар’єрів між свідомістю та серцем? Може, то вона непомітно, як злодій, проникає в думки і шепче, так гостро шепче?
Можна втекти в будь-які реальності. Можна підкорити нові планети. Можна проникнути у тисячі душ і закласти там сумніви та страхи. Але від себе не втечеш.

Правда — це не зброя. Істина — це не інструмент. Це спосіб існування, це версія реальності, яку ми обираємо. Це шлях. Так, найскладніший з усіх, з терном замість зірок, часто з ранами замість квітів. Але хіба хтось казав, що буде легко? І чи завжди «легко» означає щастя?

Кулон «Сила істини». Гра завжди вартує свічок, якщо гра — за вашими правилами.

0.0