Квітка сонця — кулон з жовтого золота, покритий чорним родієм

Стояв той улюблений період екзальтованого літа, коли починали цвісти соняшники. Люди спеціально виїжджали до соняшникових полів за ідеальною фотозоною. Навіть сама липнева злива поступалася перед прагненням людини поєднатися із сонцем на землі. Гарячі пелюстки маячили здалеку і поставали в уяві як символ безтурботного дитинства, безсумнівної незалежності і титанової віри. Недарма наші предки вірили у добру силу цієї рослини, називаючи її квіткою одкровення. Як багато сьогодні слів, і як мало одкровення. Якби ж то звичайний сонях міг розказати мені те, що я давно хочу почути. Може варто йому довіритися? Його незбагненній темноті, яка контрастно приховує вогняні пелюстки. Може більше не бігти від власної темноти, а поринути в неї, як всі ці люди губляться у великому полі. Стати дрібним у лоні самої матері землі. Знову стати її дитиною. Бо там, де є краса, там є любов.

Квітка сонця привела мене до думки, що Творець уже зробив усі найпрекрасніші речі на світі, і людині залишається лише робити їх копії.

І сьогодні зранку, разом з тисячами інших сонць, на українській землі зійшла ще одна наша «Квітка сонця» — кулон, наповнений спекою і запахом нектару. Виготовлений з теплого золота, він гармонійно розквітає в гарячій позолоті. А ви б хотіли мати біля свого серця квітку одкровення?