Дотик Герди — кулон з оксидованого срібла

Ось би ще раз відчути її ніжний, невагомий дотик на своїй теплій щоці. Ось би не злякати її своїм гарячим бажанням відчувати. І запам’ятати її такою: легкою, танцюючою зіркою, що спустилася з відчинених небом дверей. Що вибігла на мороз, боса і беззахисна. Що втекла до мене у цю грудневу ніч і стала миттю. Стала дотиком раю і поцілунком неба. Моя сніжинка, мій дотик Герди.

Як герой книги Рея Бредбері «Кульбабове вино» я б хотів заховати тебе у сірникову коробку, поставити в морозильну камеру і зустрітися знову у липні. Але ти лише мить. Невловима, як час. Спритна, як річка. Всепоглинаюча і непомітна. Лапаті руки снігу забирають тебе до себе. Зранку ти станеш повністю його. І мовчатимеш про свою унікальну красу, про свої зоряні візерунки, про те, якою гарною ти була в моїх очах, коли спускалася з темного-темного нічного неба. 

Мій уламок неба, хто тебе малював дорогою на землю? Хто відпустив тебе знаючи, що завтра тобі доведеться зникнути? Залишись зі мною. Як не можеш до липня, давай до весни. Я хочу розділити з тобою радість кожного прийдешнього свята. Бо ти і є свято.

І вона залишилася. Срібний дотик Герди, як символ щасливого переживання свята і як знак з неба. Як дитина від найбільшого кохання між небом і землею. Тепер ви знаєте, що тримаєте в своїх руках любов — кулон  «Дотик Герди»