Юніверсум — каблучка на заручини з паладієвого та червоного золота з діамантом

У надрах зірок спить наше кохання. Непізнане, як і сам Всесвіт. З цим так і незбагненним нікому початком і цим таким вічним кінцем. З його неосяжними межами, які лише торкаються нашого пізнання і виходять далеко за нього. З цією його силою тяжіння і різноманітністю форм. І з цими законами природи, на яких ми сьогодні будуємо нову галактику. 

Все одно ми ніколи не пізнаємо його. Все одно знання не принесуть нам такого щастя, як приносять відчуття. Тому, коли я думаю про нас, мені хочеться обійняти небо. Притиснути до себе все, що колись було на цій землі і відпустити усе, чому не судилося бути. За межами видимої частини відкриті всі таємниці. Закрий очі і дивися в моє кохання. Відкривай планети і називай їх смішними іменами. Тільки не розтринькай своїх почуттів, не пусти їх по світу, як такі, яких не змогли втримати. Тримай, навіть якщо здається, що ілюзія колись поглине їх і викине на безлюдний острів, щоб ми більше ніколи-ніколи не любили. Навіть якщо здається, що льодовики потоплять їх у талій воді. Чи сховають їх жолоби, найглибші западини чи найвибагливіші вершини. Ми були і будемо над усім цим, навіть коли все перестане існувати.

У стані тендітної рівноваги, на якій тримається Всесвіт, я обіцяю любити і берегти.